надігнути

НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін.); НАДГИНА́ТИ розм. (трохи згинаючи, нахиляти). — Док.: нагну́ти, зігну́ти, вгну́ти (угну́ти), нахили́ти, похили́ти, схили́ти, пригну́ти, прихили́ти, надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля — І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в'яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). — Пор. 1. гну́ти.