надірватися

НАДІРВА́ТИСЯ (ушкодити собі внутрішні органи від надмірного зусилля, натуги), ПІДІРВА́ТИСЯ, НАДСАДИ́ТИСЯ, ПІДВЕРЕДИ́ТИСЯ розм., НАДВЕРЕДИ́ТИСЯ розм., НАДСІ́СТИСЯ розм. рідше, УВЕРЕ́ДИ́ТИСЯ розм. рідше. Надірватися на важкій роботі; — Марусю, не хапай сама лантуха, бо підірвешся (О. Копиленко); — Та що, — кажу я, — будете самі мучитися? ..Ще надсадитеся абощо (І. Франко); — Не піднімайте, бо підвередитесь! — сказав гість (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. надрива́тися.

НАДРИВА́ТИСЯ (робити що-небудь, трудитися з надмірним напруженням сил), НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ розм., РВА́ТИСЯ розм., РОЗДИРА́ТИСЯ розм., НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ (НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ) розм. рідше, НАДСІДА́ТИСЯ розм. рідше, РОЗЛЯГА́ТИСЯ розм. рідше. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (К. Гордієнко); Роботою ніколи не надсаджувався (Іван): робив, коли хотів, та й як хотів (Л. Мартович); Василь переривався на роботі, але.. панщина виїдала усі соки (Г. Хоткевич); Натовп міщан постійно стояв неподалеку, спостерігаючи, як підвереджувались кріпаки Потоцького, тягнучи камінь (Л. Смілянський); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять із шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов); Був дядько роботящий, землю шанував.. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду (Б. Антоненко-Давидович); — Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті — усе сама! (Грицько Григоренко). — Пор. надірва́тися, 2. напру́жуватися.