найняти

НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).

НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр. (знімати приміщення в іншого наймача). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), ви́наймити (ви́найняти), заорендува́ти, зня́ти, піднайня́ти. Я пройшов по мокрому пероні, ..І найняв підводу (М. Рильський); З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Ірина Вільде); — Соляні промисли були тут, чи як? — Головні промисли це туди, далі, їх кримські мурзаки орендували (О. Гончар); Зняв я прекрасний, на чотири яруси, міський театр, ще й для паралельних невеличких вистав — малу сцену в сусідньому кінематографі (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найняти — найня́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. найняти — див. наймати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. найняти — НАЙНЯ́ТИ див. найма́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. найняти — Найня́ти, найму́, на́ймеш; найня́в, найняла́ і рідше наня́в, наняла́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. найняти — НАЙНЯ́ТИ див. найма́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. найняти — Найня́ти, -ся см. наймати, -ся. Словник української мови Грінченка