насваритися

ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм., ПЕКТИ́ розм., ЧЕСА́ТИ розм., ПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЦЮВА́ТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ фам. рідко, КОБЕНИ́ТИ фам. рідко, КОСТИ́ТИ фам. рідко, ЧЕСТИ́ТИ заст., ЛОТО́ЧИТИ діал., ПСЯКУВА́ТИ діал., ПСЯ́ЧИТИ діал., БЕ́ШТАТИ діал., БА́НИТИ діал., БАНІТУВА́ТИ діал.; ГРИ́МАТИ (голосно); КОРЕНИ́ТИ, КРОПИ́ТИ жарт. (дошкульно). — Док.: ви́лаяти, пола́яти, нала́яти, обла́яти рідко ви́сварити, посвари́ти, насвари́ти розм. ви́лаятися, нала́ятися, насвари́тися розм. зга́нити, ви́ганити, рознести́, відчита́ти, пошпе́тити, ви́шпетити, набра́ти, роздрако́нити, ви́бештувати діал. ви́банітувати, нагри́мати. Старий.. почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); Безконечне гасання по відділках, де вона когось сваритиме, когось миритиме — таке її життя (О. Гончар); Як не сварилася, не лаялась, не билася Оришка, а не зробила з дочки працьовитої кріпачки (Панас Мирний); Заболотний гостро картав себе за короткозорість (С. Журахович); Він ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (В. Козаченко); Товариш Мрачний цілими днями громив "апаратчиків" і запевняв Івана Івановича, що "це їм так не пройде" (М. Хвильовий); Докія.. рознесла дощенту бригадира і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок та не одміряли їм землі (В. Кучер); Вони кричать: за нами право, вони кленуть: ти (Цезар) бунтівник (переклад М. Зерова); Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, і, розмахуючи віником, відчитувала дітей (Є. Кравченко); Жінка його чистила на всі заставки, а він мовчав (П. Колесник); Степка.. чула крикливі Настині слова, чула, що та когось шпетить, висварює (Ю. Бедзик); — Спершу то таки чоловік трохи шанував, а потім то ще гірше бити почав та ще й докоряє, гризе по цілих днях (Леся Українка); — Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли (І. Кучер); Баронеса.. привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Леся Українка); Стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Ірина Вільде); — Он як він її перчить. Молодець! (А. Шиян); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв .. а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); — Правильно Крили в районі, що в мене бувають непоєні коні! .. (С. Олійник); Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить (І. Котляревський); — Уже як тільки не костила, чого тільки не накликала на його голову! (А. Головко); — То се ти його так честиш? За віщо так? (Панас Мирний); Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (М. Черемшина); Всяка шельма псякує (Словник Б. Грінченка); О. Антоній.. став Гриця, як то кажуть, псячити. — Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш? (Лесь Мартович); Не вважає архирей, Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (С. Руданський); Вибештував, буде з його (М. Номис); Без угаву банив чоловік свою жінку (Я. Баш); Механізатори.. сваряться з виконробом, банітують механіка (О. Гончар); — І де ти, Ганко, волочишся стілький час? — гримала пані Кирницька (І. Франко); Хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Г. Квітка-Основ'яненко); — Це ти тут свекор над усіма, — почала вона кропити Макара (С. Васильченко). — Пор. докоря́ти.

ПОГРО́ЖУВАТИ кому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИ кого, НАХВАЛЯ́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., ХВАЛИ́ТИСЯ без додатка, розм., ВИХВАЛЯ́ТИСЯ перев. без додатка, розм., СВАРИ́ТИСЯ розм., НАГРО́ЖУВАТИСЯ діал., ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док.: погрози́ти, загрози́ти, пригрози́ти, настраха́ти, насвари́тися, нагрозитися, відхвали́тися. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку (переклад М. Зерова); Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому і священикові.. грозилися, що зачинять мене десь у дорозі або де й гірше... (Марко Вовчок); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Коли незнайома пригрозила, що виб'є вікна, тітка Клавда відразу принишкла (Ірина Вільде); Урущак страхав притягти Мусія Завірюху до одвіту за наклеп (К. Гордієнко); Мав (Олійниченко) звичай завсігди нахвалятися: — Стривайте ви! Уберемо ми вас у шори, мужлани! (Б. Грінченко); Прийшлося таки оддати (гроші), бо чоловік хвалився, що й скриню рознесе й Хіврю уб'є, як не дасть (Грицько Григоренко); — Вони вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб); Свариться, що вона усім скаже, що її вбила мати, ніхто другий, як мати (Панас Мирний); Єгомость нагрозився, що запроторить її в пащу до Люципера (переклад М. Лукаша); Цей не дав йому яблука та ще, як той став відхвалюватись, злаяв катом (А. Свидницький).