націдити

НАЛИ́ТИ що і чого (залити якусь рідину в що-небудь; ллючи, наповнити що-небудь; ллючи, утворити калюжу); НАБУ́РИТИ розм. (у великій кількості); ВЛИ́ТИ (УЛИ́ТИ), ВВІЛЛЯ́ТИ (УВІЛЛЯ́ТИ) (залити в що-небудь); ЛИНУ́ТИ, БУРХНУ́ТИ розм., БУ́ХНУТИ розм. (налити в що-небудь відразу й у великій кількості); НАСИ́ПАТИ (налити в посудину рідкої страви, який-небудь напій тощо). — Недок.: налива́ти, ли́ти, влива́ти (улива́ти), насипа́ти, си́пати. Налити води в чайник; Налити склянку води; Налити цілу калюжу; Замислившись, цідила (Одарка) молоко в глечик і не помітила, як пролила додолу... — Та що ж бо ти робиш?.. Глянь-но, яку калюжу набурила! — озвався батько з призьби (С. Воскрекасенко); Бугров улив у себе кухоль смердючої картоплянки (І. Микитенко); Отець Тарасій.. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан (склянку) (І. Нечуй-Левицький); — Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (М. Стельмах); Насипати борщу; Брати! Вина! Вина мені насипте! (М. Бажан); (Митродора:) От і ще що; ти в чистий горщик воду насипала? (В. Самійленко). — Пор. 1. ли́ти, націди́ти.

НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ (ВТОЧИ́ТИ) (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). — Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати (вто́чувати). Лейтенант дістав із-під столу одну й другу пляшку, перекинув над склянкою, але націдив лише кілька крапель (П. Панч); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (С. Тудор); "Поліз у погріб я дулівки ще вточити" (Л. Глібов). — Пор. 1. нали́ти, 1. ціди́ти.

ЦІДИ́ТИ (пропускати рідину крізь щось для очищення), ПРОЦІ́ДЖУВАТИ, ПЕРЕЦІ́ДЖУВАТИ (повторно, заново чи багато). — Док.: проціди́ти, переціди́ти. А я тії корови, співаючи, дою, А я те молоко, танцюючи, ціжу (П. Чубинський); — Беруть йоржів, відварюють. Потім починають їх проціджувати (О. Довженко); Невістка — чорнява, низенька, прудка та жвава молодичка — внесла дійницю, перецідила молоко (Л. Яновська). — Пор. націди́ти.