небиткий

МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм., НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ) (якого не можна розбити, зламати, зруйнувати тощо); НЕБИТКИ́Й (про посуд, скло тощо — який не розбивається при падінні чи ударі); НОСКИ́Й (перев. про одяг — який довго носиться, не рветься); ДЕБЕ́ЛИЙ розм. (про масивні вироби з дерева, заліза тощо); ФУНДАМЕНТА́ЛЬНИЙ (зроблений добре, на тривалий час); НЕРОЗРИ́ВНИЙ (якого не можна розірвати); НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕРУШИ́МИЙ розм. (про відносини, зв'язки). Тая сила, що марна була на війні, Будувала підвалини й мури міцні (Леся Українка); .- .Обоє ще молоді, міцну сім'ю створили б... (О. Гончар); Бідні люди хотіли собі побудувати дім тривкий, кам'яний, вигідний (І. Франко); Лід кріпкий, хоч гармати коти (М. Номис); Проти двох камениць були сильні, великі дубові брами в мурі (Лесь Мартович); В вас залізні панцирі незломні, і щити черлені при плечі, і латинські ковані шоломи (Н. Забіла); Небиткий посуд; Дебелі ворота з дашком були засунені (П. Панч); Фундаментальна споруда; А сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута (Леся Українка); Непорушна дружба між народами України і Грузії має багатовікову історію (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небиткий — небитки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. небиткий — Що не б'ється, ок. неб'ючкий, (- скло) вічний; п! МІЦНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. небиткий — -а, -е. Який не розбивається в разі падіння чи удару (про посуд, скло і т. ін.). Небиткий посуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. небиткий — НЕБИТКИ́Й, а, е. Який не розбивається при падінні чи ударі (про посуд, скло і т. ін.). При роботі на заточних верстатах для захисту очей необхідно користуватися окулярами з небиткого скла (з навч. літ.); Небитке скло було винайдене в Римі ще за 34 роки до нашої ери (з газ.); Небиткий посуд. Словник української мови у 20 томах
  5. небиткий — НЕБИТКИ́Й, а, е. Який не розбивається при падінні чи ударі (про посуд, скло і т. ін.). Квартири майбутнього — це пластмаса, небитке скло, що можуть стояти віками (Рад. Укр., 11.V 1963, 2); Небиткий посуд. Словник української мови в 11 томах