невсидливий

НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм., НЕВСИДЮ́ЧИЙ рідко. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав — щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор — людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); — Та такий товкущий (о. Тарасій), непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невсидливий — невси́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невсидливий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. невсидливий — -а, -е. У якого відсутні витримка, терпіння, старанність у будь-якій роботі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невсидливий — НЕВСИ́ДЛИВИЙ, а, е. У якого відсутні витримка, терпіння, старанність у будь-якій роботі. Словник української мови у 20 томах
  5. невсидливий — НЕВСИ́ДЛИВИЙ, а, е. У якого відсутні витримка, терпіння, старанність у будь-якій роботі. Словник української мови в 11 томах