недбайливець
НЕДБА́ЙЛО розм. (той, хто без старання, ретельності ставиться до чого-небудь), НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ рідше, НЕДБА́ХА розм.; НЕХЛЮ́Й зневажл. (недбала, незібрана людина). — Тільки б не попався який-небудь недбайло, ..такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (О. Гончар); — ..Не будь отим недбайливцем, який сіяв гречку, а вродив мак (Є. Гуцало); Березняківський колгосп — важкий, відсталий, підірваний нехлюями (І. Волошин).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недбайливець — недбайли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- недбайливець — див. ледачий; недбайливий Словник синонімів Вусика
- недбайливець — -вця, ч. Той, хто без старання, недбайливо ставиться до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недбайливець — НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто без старання, недбайливо ставиться до чого-небудь. Пишаються нами Старі недарма, – Ні одного в нас Недбайливця нема (С. Воскрекасенко). Словник української мови у 20 томах
- недбайливець — НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто без старання, недбайливо ставиться до чого-небудь. Пишаються нами Старі недарма, — Ні одного в нас Недбайливця нема (Воскр., З перцем!, 1957, 83). Словник української мови в 11 томах