недогадливий
НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.; НЕЗДОГА́ДЛИВИЙ, НЕДОГА́ДЛИВИЙ (не здатний здогадуватися, швидко знаходити правильне рішення). — Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н. Рибак); — Сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Андрюша в думках вилаяв безтолкового Вітьку і сам узявся до справи (В. Собко); Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (М. Коцюбинський); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Лесь Мартович).
Значення в інших словниках
- недогадливий — недога́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
- недогадливий — див. нетямущий Словник синонімів Вусика
- недогадливий — -а, -е. Нездатний догадуватися; некмітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недогадливий — НЕДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Нездатний догадуватися; некмітливий. [Мусій:] Який же бо ти недогадливий! Хіба ти не бачиш, що в пляшці вже нічого нема? (Показує порожню пляшку) (Б. Грінченко); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
- недогадливий — НЕДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Нездатний догадуватися; некмітливий. [Мусій:] Який же бо ти недогадливий! Хіба ти не бачиш, що в пляшці вже нічого нема? (Гр., II, 1963, 566); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Март., Тв., 1954, 328). Словник української мови в 11 томах