немовля

МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт. (мала дитина); МАЛЕ́НЬКИЙ (про малого хлопчика); МАЛЕ́НЬКА (про малу дівчинку); НЕМОВЛЯ́ (дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина); КРИ́ХІТКА пестл., КРИШЕНЯ́ пестл., КРИ́ХТА пестл. (дуже мала дитина або тварина). І на руках у матері маля Од сонця мружиться і мов піймати хоче щось у повітрі (В. Бичко); І не знають хлоп'ята, Що із цим же ім'ям Біля двору і хати Я гасав маленям (А. Малишко); З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Олійник); Їжачок, Мале дитятко, Сам полив З посівом грядку (М. Стельмах); Віддала Пазя дитиня до мене, а сама до Львова в мамки (Лесь Мартович); Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони (вівці) під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... (М. Рильський); Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Ганна Барвінок); .- Він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (М. Стельмах); Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (С. Чорнобривець); Дитинка вродилась. Мене ґаздиня з служби геть нагнала (І. Франко); Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Т. Шевченко); .- Ти вже прокинувся, синочку? А я тобі ляльку привела, дівчинку. Он бач, яка! (О. Довженко); Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (О. Гончар); Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка); Маленька встане: — Мамо, мамо, А де наш тато? (П. Воронько); З-за цегельні торохтів віз. Їхали молодиці з немовлятами (О. Кундзич); Іноді Максиму Тадейовичу випадало йти з дому в той час, коли мами і бабусі розбирали своїх крихіток з дитячого садка (Ю. Мартич); Спи, моя крихто, рости крилата, Дітки вже сплять малі (Я. Шпорта). — Пор. 1. дити́на.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. немовля — немовля́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. немовля — Яти. Грудна дитина, яка не вміє ще говорити. Літературне слововживання
  3. немовля — Пискля, писклятко; немовлятко; пор. ДИТИНА. Словник синонімів Караванського
  4. немовля — див. дитина Словник синонімів Вусика
  5. немовля — [неимоўл’а] -л'атие, ор. -л'ам, м. (на) -л'ат'і, мн. -л'ата Орфоепічний словник української мови
  6. немовля — -яти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. немовля — НЕМОВЛЯ́, ля́ти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити. Від'їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (І. Франко); Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (З. Тулуб); Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці. Словник української мови у 20 томах
  8. немовля — Дитина в період від завершення стадії новонародження (бл. 1 місяця життя) до часу набуття уміння вставати, ходити і початку мовлення, тобто майже до кінця 1 року життя. Універсальний словник-енциклопедія
  9. немовля — Немовля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. немовля — НЕМОВЛЯ́, я́ти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина. Від’їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (Фр., VI, 1951, 375); Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16)... Словник української мови в 11 томах