неослабний

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (про дії, прагнення і т. ін. — який здійснюється з виявом завзяття, стійкості тощо); УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який здійснюється з наполегливістю й вимагає тривалих зусиль); НЕВТО́МНИЙ, НЕВТОМЛЕ́ННИЙ рідше, НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який характеризується наполегливістю, невтомністю, постійністю); НАСТІ́ЙНИЙ, НАСТІ́ЙЛИВИЙ (звичайно із сл. прохання, умовляння, вимога, запитання, прагнення тощо). Знав він, що це будуть роки сумнівів і вагань, роки невсипущої, наполегливої боротьби (П. Оровецький); Боротьба була довга й уперта, але я переміг (З. Тулуб); Слава тому, хто в годину цю грізну в праці невтомній поборює млу (В. Сосюра); Не покидає його одно: надія. ..І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (А. Крушельницький); Таким настійним було бажання зайти зараз туди, ..і поблукати в саду (А. Хижняк). — Пор. 1. напру́жений, неосла́бний.

НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет., НЕПОГАСИ́МИЙ рідко; НЕОПАЛИ́МИЙ поет. (перев. про любов, кохання). Тільки тепер дівчина зрозуміла, що допомоги чекати даремно. Але невгасимий інстинкт життя викликав химерні образи (О. Донченко); Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський); О як було любо тоді, моя непогасная мріє! (В. Сосюра). — Пор. неме́ркнучий, неосла́бний.

НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище, почуття тощо — безперервний і неослабний); НЕВІДРИ́ВНИЙ, БЕЗВІДРИ́ВНИЙ рідше (про погляд, увагу). Заруба бачив і почував, що люди слухають його з неослабною увагою (В. Кучер); Книга.. від початку до кінця читається з непослабним інтересом (В. Козаченко); Твої слова, не вмиті потом Непогамовного труда, Пролинуть непотрібним льотом, Не залишаючи сліда (М. Рильський); Ніяка сила не могла витравити з його душі тієї невсипущої любові до людей, до рідної землі, яка жила в ньому (Ю. Збанацький); Спасибі, Вам.. від усього мого серця, а це більше за Вашу невсипущу працю на користь рідній мові (Панас Мирний); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (І. Волошин); Червоні випіки рум'янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (П. Загребельний); Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буланова (М. Ткач). — Пор. 2. наполе́гливий, 1. напру́жений, 1. непогамо́вний, 1. пості́йний.

НЕПОГАМО́ВНИЙ (про відчуття, почуття, переживання тощо — який важко або неможливо заспокоїти, задовольнити, вгамувати), НЕВТОЛЕ́ННИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, НЕВТОЛИ́МИЙ. В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Я. Шпорта); Все це міг тоді втямити Данило, коли спить цей повільний в рухах, сповнений невситним трудолюбством колгоспник (О. Копиленко); На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість (О. Маковей); Безкрайнє море світла затопило все й розпалило в душі і мрії, й тугу, й невтишимі чуття незримі... (Уляна Кравченко); У вікна всі дивились ми з вагона, І з невтолимим болем уявляли Сліди війни, потворні, мов кошмар (М. Рильський). — Пор. неосла́бний, 2. неперемо́жний, 1. нестри́мний.