неосяжний

БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил., НЕВИМІ́РНИЙ рідше (який неможливо або важко виміряти); НЕОГЛЯ́ДНИЙ, НЕОЗО́РИЙ, НЕОЗО́РНИЙ рідше, НЕОСЯ́ЖНИЙ (який неможливо або важко оглянути зором); НЕСХОДИ́МИЙ, НЕСХО́ДЖЕНИЙ рідше (який неможливо або важко обійти через великий простір, велику довжину). Микола Щорс висовував голову у віконце, йому було видно безкінечні рейки, безмежний степ (С. Скляренко); Степи, степи, безконечні українські прерії, як любить вона згадувати їх! (О. Гончар); Ранок був чудовий. На безкрайньому лазуровому небі — ні хмаринки (В. Гжицький); Береги далеко. Правий — гори, кучугури і переярки в лісах. Лівий — мілини, пісок, верболози і безкраї, нескінченні соковиті луки (Ю. Смолич); Маланка пішла на поле. Припала вухом до безбережної ниви (М. Коцюбинський); В синій барві небо неокрає (А. Малишко); Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка (О. Донченко); На небі, в безмірній темній безодні, почали моргати перші зорі (І. Франко); Небо без жодної хмаринки відбивається в плесі, і від того річка здається незмірної глибини (І. Багмут); З невимірних космічних глибин дивились на неї спокійні зорі (О. Гончар); Східна Європа. Неоглядні безмежні простори, найбільша в світі рівнина, басейни численних повноводних рік (О. Левада); Ой ти, поле неозоре! — Ані краю, ні кінця (М. Успеник); Степ і степ, а над ним неосяжний простір неба (А. Шиян); Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (О. Донченко); Ігор спить — і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи (Н. Забіла). — Пор. 2. вели́кий, 1. нескінче́нний, 1. просто́рий.