непокірність
НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- непокірність — (небажання підкорятися) непокора, непокірливість, (небажання слухатися) непослух, неслухняність, (з виявом протесту) баламутство, бунтарство. Словник синонімів Полюги
- непокірність — непокі́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- непокірність — -ності, ж. Абстр. ім. до непокірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непокірність — НЕПОКІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непокі́рний. [Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка); Я люблю тебе, Львове, без тями .. За столітню твою непокірність (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
- непокірність — НЕПОКІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непокі́рний. [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157); Я люблю тебе, Львове, без тями.. За столітню твою непокірність (Павл., Бистрина, 1959, 34). Словник української мови в 11 томах