непосидливий
НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм., НЕВСИДЮ́ЧИЙ рідко. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав — щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор — людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); — Та такий товкущий (о. Тарасій), непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.
Значення в інших словниках
- непосидливий — непоси́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
- непосидливий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- непосидливий — -а, -е. Те саме, що непосидючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непосидливий — НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непосидю́чий. – Давайте, хлопці, заспіваємо абощо, а то ще поснемо тут, – сказав жвавий і непосидливий Марченко (С. Васильченко); Юхимчик зростав – щебетливе, Непосидливе щире дитя (М. Гірник). Словник української мови у 20 томах
- непосидливий — НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непосидю́чий. — Давайте, хлопці, заспіваємо абощо, а то ще поснемо тут, — сказав жвавий і непосидливий Марченко (Вас., І, 1959, 101); Юхимчик зростав — щебетливе, Непосидливе щире дитя (Гірник, Сонце.., 1958, 181). Словник української мови в 11 томах