непосидючий

НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм., НЕВСИДЮ́ЧИЙ рідко. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав — щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор — людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); — Та такий товкущий (о. Тарасій), непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (який не відзначається спокійним характером; про тварин, птахів — який поводить себе неспокійно), НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ рідше, НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше; НЕВГАМО́ВНИЙ підсил., НЕВГОМО́ННИЙ підсил. (про людину та її вдачу). У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (М. Коцюбинський); Невпокійливий хлопець... Позаторік... підвозив влітку воду трактористам, а щоб веселіше було, на бочці написав мазутом "ТУ-104" (О. Гончар); Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (М. Рильський); Про вас, дівчата.. І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Л. Забашта); Кипуча, невгамовна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (М. Коцюбинський). — Пор. 1. невгамо́вний, непосидю́чий.

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.