1. Словник синонімів української мови

неслух

НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П. Автомонов); — Невистачало, щоб ці п'яниці та ослушенці (про кріпаків) скаржилися на управителя та інших слуг (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслух — не́слух іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. неслух — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. неслух — -а, ч. і ж. Неслухняна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неслух — НЕ́СЛУХ, а, ч. Неслухняна людина. – Ах, який же з тебе неслух, Настусю! – сказав студент (Леся Українка); – Казала, як повернувся з поля, – поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах
  5. неслух — НЕ́СЛУХ, а, ч. і ж. Неслухняна людина. — Ах, який же з тебе неслух, Настусю! — сказав студент (Л. Укр., III, 1952, 582); — Казала, як повернувся з поля, — поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (Кочура, Зол. грамота, 1960, 339). Словник української мови в 11 томах
  6. неслух — Не́слух, -ха м. Непослушный человѣкъ. Словник української мови Грінченка