нетактовний

ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.; ХА́МСЬКИЙ зневажл. (про вдачу, вчинок і т. ін.). Сама себе прирекла (Тамара) на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нікчемним, грубим, брутальним типом (О. Гончар); — Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! (І. Франко); Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та неґречних, не любили добрі люди ніколи й ніде (О. Ільченко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я (Л. Первомайський); Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький); Дикунське поводження; — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити (Ю. Бедзик); — Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, — погодився Марко (М. Стельмах); Хамська манера. — Пор. неви́хований, неосві́чений, нетакто́вний.

НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал.; ЗУХВА́ЛИЙ (з викликом іншим); БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, НЕЦЕРЕМО́ННИЙ, БЕЗПАРДО́ННИЙ розм., РОЗПЕРЕ́ЗАНИЙ підсил. розм. (нахабний і розв'язний); НАХРА́ПИСТИЙ розм. (про людину — безцеремонний, зухвалий і напористий); ХА́МСЬКИЙ розм. (про слова, вчинки і т. ін. — зухвалий і грубий); ХАМОВИ́ТИЙ розм. (про людину — зухвалий і грубий). Це був.. досить нахабний парубійко, бо не лише не спитався дозволу зайти, а.. почав зазирати в усі закутки (Ю. Збанацький); З Корсакова вмить злетіла пиха й нахабна самовпевненість (З. Тулуб); Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам-один вийшов полювати на великого звіра (Я. Качура); Зухвалий вчинок хуліганів глибоко схвилював і обурив кожного (О. Гуреїв); Пані Баранцевич знову намагалась вбити в розмову свій клинчик, але безцеремонний братик не дав цього зробити (П. Колесник); Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Ірина Вільде); Дуже вже розсердили мене сі безпардонні панове (Леся Українка); Розперезані хулігани; Розперезана поведінка; Цього було мало нахрапистому Лукачеві: в безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); (Жирондист:) Я, жирондист, ненавиджу тебе і всі твої глибоко хамські вчинки! (Леся Українка); "Ах, герой! Чорна робота йому не по плечу, — дратувався Андрій. — Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити" (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, 2. гру́бий, нетакто́вний.

НЕТАКТО́ВНИЙ (який поводиться без такту, без почуття міри дозволеного й пристойного в стосунках з іншими; який свідчить про відсутність такту в кого-небудь), БЕЗТА́КТНИЙ, БЕЗТАКТО́ВНИЙ рідше; НЕКОРЕ́КТНИЙ (не досить ввічливий і стриманий); НЕДЕЛІКА́ТНИЙ (не досить ввічливий і тактовний, грубуватий); НЕСКРО́МНИЙ (нетактовний, певною мірою безцеремонний і нав'язливий). — Я тоді нетактовний був, Максиме. То ви пробачте, прошу вас (Д. Ткач); Він знав, що Любочка нерідна дочка прокурора, але намагався в подробиці сімейних стосунків не залазити, цілком справедливо вважаючи це нетактовним (В. Собко); Історія здалась настільки буденною, що Артамонов не став розпитувати детальніше, та й боявся бути безтактним (Л. Дмитерко); Безтактне запитання; — Культурна людина завжди стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри й не дозволяє собі некоректних виразів... (Ю. Шовкопляс); Саня не любила Селаброса за те, що він був трохи неделікатний в словах і говорив часом неприємне паннам (І. Нечуй-Левицький); Неделікатне зауваження; І обоє (Федір та Олеся).., засліплені від щастя, не помічають Тані, що майне.. тінню поза вікном та й сховається, боячись бути нескромною (А. Дімаров); (Віктор:) Я давно збираюся звернутися до вас з одним нескромним проханням (О. Левада). — Пор. 2. гру́бий, наха́бний, фамілья́рний.