неусувний

НЕМИНУ́ЧИЙ (про дію, подію, явище — якого не можна уникнути, відвернути), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕВІДВОРО́ТНИЙ, НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, НЕУСУВНИ́Й рідше (про щось перев. небажане — якому не можна перешкодити здійснитися, реалізуватися); НЕВБЛАГА́ННИЙ, НЕВМОЛИ́МИЙ (про щось дуже небажане — якого не можна стримати, який наближається, насувається незважаючи ні на що); ПЕ́ВНИЙ (зі сл. смерть, кінець і т. ін.); ФАТА́ЛЬНИЙ, РОКО́ВАНИЙ поет. (нібито наперед зумовлений, визначений для кого-небудь обставинами, долею тощо й тому невідворотний). В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (О. Гончар); — Я хочу, щоб мені доповідали не про вади і неув'язки, завжди неодмінні при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув'язки були усунені (П. Кочура); Чорні здиблені хвилі, народжуючись невідомо де в просторах світового океану, йшли одна за другою з невідворотною послідовністю (О. Сизоненко); Сумує гуцул тільки в полонині, як виграє на тужній трембіті, та ще хіба.., коли в його хатину заглядає невблаганне марево голоду (М. Ірчан); — Така невмолима діалектика життя (А. Головко); Один з офіцерів порадив залишити його в засідці.. Це була певна смерть (О. Гончар); Те, що в нормальних умовах Ольга вважала б за чисто випадкове, тепер в'язалося в її уяві в одне суцільне плетиво причин і наслідків, що тяжіло над нею з фатальною неминучістю (Ірина Вільде); "Тадеуш" (поема А. Міцкевича) поєднує в собі розлогу картину старошляхетського, рокованого загину та життя з м'яким, а проте безжальним сміхом (М. Рильський).