нуждатися

БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах., КАПАРУВА́ТИ зах. Хазяїн, де жили вони, розписував на базарі: не живуть вони — бідують, у хаті — нужда та злидні невилазні (Панас Мирний); (Надія:) Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (З. Мороз); — Бач, доню, — було мати каже, — яка наша доля! Цілий вік б'ємось, працюємо, та не свої, чужі скрині сповнюємо (Ганна Барвінок); Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють — і нема цьому кінця (П. Тичина); — Я не можу допустити, щоб моя дочка нуждалася... (Ф. Бурлака); Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! (Д. Павличко); Та й батько його (Івана) не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері (А. Крушельницький); Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (М. Ірчан). — Пор. 1. животі́ти, 1. перебива́тися.

ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З. Тулуб); (Едіта:) Тут вимагають не самого хліба, а й слова Божого, — не забувай! (Леся Українка); — Поле не говіркого — роботящого любить (М. Стельмах); Складно, по-писарськи була написана бумага, ..що Притика, вельми нуждаючись у грошах, узяв у нього п'ять рублів за півроку вперед (Панас Мирний); Як не кажи, а пара коней, корова, бичок — все те догляду требує (Н. Рибак); Він потрібував стару матір завсіди, і ми проживали до сеї пори разом (О. Кобилянська).