обвалище

ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Величезні берези й осики лежали мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали, обминати воронки (Л. Первомайський); Серед звалища парт на шкільному подвір'ї сидять Степура й Духнович (О. Гончар); — Ми набрели те місце, де кам'яна постіль помостилася — крейдяний обвал (Марко Вовчок); На стрімкім пригірку, відділенім від інших страшними дебрями, порослім густо величезними буками та смереками, покритім ломами й обвалищами дерев, було віддавна головне леговище медведів (І. Франко); Жінка швидко пішла по шосе туди, де мали бути партизани. Через кілька сот метрів вона наткнулася на завалу (П. Загребельний); Потужні крани підхоплювали багатотонний, щойно відбатований брухт, перекидали його на берег, там була його вже ціла заваль (О. Гончар); — Як навіть у далекі новгородські, в'ятські та брянські області щойно у травні стукає весна, ломить кригу та нівечить снігові звали, так і до воріт твоєї та моєї землі застукав дух нової правди (Юліан Опільський).