обезнадіюватися

ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися. Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (І. Вирган); — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві — обезнадіялась (Ю. Мушкетик); Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (М. Стельмах); Отже, панотець спроневірився, не прийшов... (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезнадіюватися — обезнаді́юватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обезнадіюватися — -ююся, -юєшся, недок., обезнадіятися, -іюся, -ієшся, док., у кому – чому. Втрачати надію на кого-, що-небудь; зневірятися в комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезнадіюватися — ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся. недок., ОБЕЗНАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., у кому – чому. Втрачати надію на кого-, що-небудь; зневірятися в комусь, чомусь. А це кажуть, що Крутьчиха .. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві – обезнадіялась (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. обезнадіюватися — ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся. недок., ОБЕЗНАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., у кому — чому. Втрачати надію на кого-, що-небудь; зневірятися в комусь, чомусь. А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Словник української мови в 11 томах