1. Словник синонімів української мови

обкувати

ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М. Гірник); Вони (бояри) збирали озброєних мужів, радили по кузнях кувати списи, топори, коси, оковувати дубини (Юліан Опільський); Коли вже скує дід Півень воза, то це не віз, а танк! (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкувати — обкува́ти 1 дієслово доконаного виду оббити; закувати; скувати обкува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю рідко Орфографічний словник української мови
  2. обкувати — I див. обковувати. II -ує, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обкувати — ОБКУВА́ТИ¹ див. обко́вувати. ОБКУВА́ТИ², ує́, док., що, розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Нехай соловейко гніздо в'є, а сива зозуленька обкує (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. обкувати — ОБКУВА́ТИ¹ див. обко́вувати. ОБКУВА́ТИ², ує́, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Нехай соловейко гніздо в’є, а сива зозуленька обкує (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. обкувати — Обкувати см. обковувати. Словник української мови Грінченка