обрида
ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.
Значення в інших словниках
- обрида — обри́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обрида — див. ВІДРАЗА. Словник синонімів Караванського
- обрида — -и, ж. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрида — ОБРИ́ДА, и, ж. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза. Так, в догоду його міркуванням, вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє… (Гончар, Тронка, 1963, 176). Словник української мови в 11 томах
- обрида — ОБРИ́ДА, и, ж. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза. Так, в догоду його міркуванням, вона .. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- обрида — Обри́да, -ди ж. Отвращеніе, омерзеніе. Не згадуй тії халепи людям на обриву. Полт. Словник української мови Грінченка