обрятовувати

РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВБЕРІГА́ТИ (УБЕРІГА́ТИ), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. — Док.: ви́рятувати, врятува́ти (урятува́ти), порятува́ти, відрятува́ти, вберегти́ (уберегти́), укри́ти (вкри́ти), зарятува́ти, спасти́, обрятува́ти. — Моя розповідь.. буде розповіддю про те, як я тонув і як мене рятували (Ю. Яновський); (Яків:) Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (О. Донченко); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (О. Донченко); — Хто укрив людей від муки, Де той сміливий богатир? (П. Воронько); Дай нам силу — вирвать руки Із обіймів їх (кайданів) цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких (П. Грабовський); В Збараж збіглись із сіл та містечок польські шляхтичі,.. спасаючи своє життя од загонів Кривоноса (І. Нечуй-Левицький); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу (Б. Грінченко).