обсміяти

ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Вони (козаки) зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противників (П. Панч); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Т. Шевченко); Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Леся Українка); О Боже мій милий! Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Т. Шевченко). — Пор. насміха́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обсміяти — обсмія́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обсміяти — див. обсміювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обсміяти — ОБСМІЯ́ТИ див. обсмі́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. обсміяти — ОБСМІЯ́ТИ див. обсмі́ювати. Словник української мови в 11 томах
  5. обсміяти — Обсміювати, -мї́юю, -єш сов. в. обсміяти, -смію, -єш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Судили, хвалили, трохи обсміювали. Левиц. І. 464. Словник української мови Грінченка