1. Словник синонімів української мови

огень

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум'я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огень — оге́нь іменник чоловічого роду вогонь діал. Орфографічний словник української мови
  2. огень — огню, ч., діал. Вогонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. огень — ОГЕ́НЬ, огню́, ч., діал. Вогонь. Заспівай для заохоти Половецьких ти пісень, Розпали в гарячій крові Богатирський ти огень (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. огень — ОГЕ́НЬ, огню́, ч., діал. Вогонь. Заспівай для заохоти Половецьких ти пісень, Розпали в гарячій крові Богатирський ти огень (Фр., XIII, 1954, 356). Словник української мови в 11 томах
  5. огень — Огень, огню́ м. = огонь. Червона шапочка як огень. О. 1861. IV. 29. Словник української мови Грінченка