одушевити

НАДИХА́ТИ (НАДИ́ХУВАТИ) на що, чим і без додатка (викликати душевне піднесення, натхнення, спонукати до благородних, високих дій), НАСНА́ЖУВАТИ чим і без додатка, ЗАПА́ЛЮВАТИ підсил., ОКРИЛЯ́ТИ (ОКРИ́ЛЮВАТИ) без додатка, підсил., ПІДНО́СИТИ без додатка, ОДУХОТВОРЯ́ТИ без додатка, книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИ чим і без додатка, заст.; ЖИВИ́ТИ (викликати душевне піднесення, даючи якісь надії, сприяючи розвиткові кого-, чого-небудь). — Док.: натхну́ти (надихну́ти), насна́жити, запали́ти, окрили́ти, піднести́, одухотвори́ти, одушеви́ти. Читання надихало Лесю, голос її з кожним рядком міцнів, виразнішав (М. Олійник); Листи підбадьорювали її, наснажували новою силою, і дівчина ще з більшою енергією бралась до діла (Д. Ткач); Любов облагороджує і запалює людину на подвиги (О. Довженко); Успіхи на фронті окрилили партизанів (М. Шеремет); Нова хвиля захоплення піднесла народ (Ірина Вільде); Коли б так душу перелити в спів, коли б сею піснею одушевляти люд! (Уляна Кравченко); Море давало натхнення великому художникові, живило його творчість (О. Довженко).

ОДУШЕВЛЯ́ТИ (уявляти що-небудь у вигляді живої істоти, наділяти неживі предмети, сили природи і т. ін. властивостями істоти), ОДУХОТВОРЯ́ТИ, ОЛЮ́ДНЮВАТИ. — Док.: одушеви́ти, одухотвори́ти, олю́днити. Вони (слов'яни) одушевляли природу і наділяли її людськими властивостями (з підручника); Пізнаючи, збагачуючись духовно, людина водночас надає явищу або предмету властивості розумності, ніби проявляє їх через свою свідомість і наділяє осмисленістю, олюднює, прилучає до власного світу (з журналу).