ожити

ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (про думки, почуття тощо — появлятися знову, виявлятися з новою силою), ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ОЖИВА́ТИ, ОЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: віднови́тися, понови́тися, пробуди́тися, відроди́тися, ожи́ти, оживи́тися, поверну́ти, поверну́тися. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота (Д. Павличко); Цікавість до справи поновилася; Цей безсмертний твір ("Запорожці").. допомагав пробуджуватись глибоким патріотичним почуттям у нашого народу (І. Шаповал); Відродяться в душах людських світлі, добрі поривання (з журналу); Він чув, як мимоволі якась тепла струя звільна виринає і лагодить біль у його нутрі, як оживає чуття (І. Франко); В останні два роки надії трохи оживилися: цензура немов утомилася забороняти і пустила торік щось 10 брошурок (М. Коцюбинський); В душу думка про кохану повертає (В. Мисик); До нього знову повертається самовпевненість (М. Стельмах).

ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (про людський організм, фізичні та ін. властивості людини — набувати попереднього вигляду, стану), ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ОЖИВА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: віднови́тися, понови́тися, відроди́тися, ожи́ти, поверну́ти, поверну́тися. Поступово пульс у нього почав відновлюватись (О. Довженко); Пам'ять про пережите поновилася; Вона немов відродилася наново, віддихує глибоко (О. Кобилянська); Розбиває (орел серце Прометея), та не вип'є Живущої крові, — Воно знову оживає (Т. Шевченко); Здоров'я повертало до Остапа поволі (М. Коцюбинський); Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Я. Баш).

ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (про дію, процес тощо — починатися знову після перерви), ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, ОЖИВА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: віднови́тися, понови́тися, ожи́ти, поверну́тися. Разом з вітчимом і братами працював (Іван) у полі, пас худобу.. Відновлювались дружні стосунки з товаришами (П. Колесник); Свист поновлюється з дужчою силою (Ю. Яновський); Коли ж бричка зникала, нарешті, у хмарі сірого пилу, розмови знов оживали (М. Коцюбинський); В час обіду не раз поверталися до розмови про Синявіна (І. Ле).

ОЖИВА́ТИ (відчувати прилив фізичних і духовних сил), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ, ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ із сл. душею, духом, душею і тілом. — Док.: ожи́ти, воскре́снути, віджи́ти, відживи́тися, підживи́тися, піднести́ся. В щасті і волі вона (людина) оживає, молодо світяться її очі (І. Цюпа); Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не казали Про вас грядущі: — Їх на землі не було (В. Симоненко); Хоч, показуючи Славкові свідоцтва, (о. Матчук) трохи відживав, то зараз за хвильку розбирала його нудьга (Лесь Мартович); Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів (С. Васильченко); Духом підживився Палій і трохи повеселішав, як приїхала до нього пані полковникова (Д. Мордовець); Одним душевним тільки рухом примусиш їх (людей) піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина).

ОЖИВА́ТИ (про природу після зими), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ВІДЖИВА́ТИ, ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИСЯ, ОЖИВА́ТИСЯ діал. — Док.: ожи́ти, пробуди́тися, проки́нутися, збуди́тися, просну́тися, відроди́тися, віджи́ти, воскре́снути, відживи́тися, оживи́тися. Настає весна. Все оживає, радіє (Панас Мирний); За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (О. Іваненко); Природа просипається від зимового сну (О. Донченко); Весна!.. Відживає і небо й земля — Квітки на землі, а на небі проміння (Б. Грінченко); Найчарівнішою, найжаданішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала завмерла природа (з науково-популярної літератури); — Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Леся Українка); Тануть сніг почав поволі. Всі дерева оживились, Перші проліски з'явились (В. Іванович).

ОЖИВА́ТИ (виникати, з'являтися знову в пам'яті, уяві — про минуле, забуте, мрії і т. ін.), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ. — Док.: ожи́ти, воскре́снути, відроди́тися, поста́ти, віджи́ти. В уяві моїй постає, ожива незабутній Устименко Валя (І. Гончаренко); Я пильно стежила за всіма його рухами, як бувало давно, за шкільною партою, і скільки найкращих спогадів воскресало враз! (О. Гуреїв); Герої та вожді, так як і всі, фізично умирають. Але діяння героїв, увійшовши в свідомість мас, відроджуються, як живі (П. Тичина); Давно пережиті дні й події зачали відживати (Н. Кобринська). — Пор. уявля́тися.

ОЖИВА́ТИ від чого, чим і без додатка (про місто, вулицю і т. ін. — сповнюватися життям, рухом, діяльністю людей тощо), ОЖИВЛЯ́ТИСЯ, ОЖИ́ВЛЮВАТИСЯ рідше, чим і без додатка. — Док.: ожи́ти, оживи́тися. Будинок уже заселявся, оживав (Д. Ткач); Дім її батьків більше оживився, бували частіше гості (Н. Кобринська); Борислав почав оживлюватися (І. Франко).

ОЖИ́ТИ (стати живим знову, повернутися до життя — про померлого, тяжкохворого), ВОСКРЕ́СНУТИ уроч. — Недок.: ожива́ти, воскреса́ти. Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевне б, репнуло від сорому й хули (В. Симоненко); Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються, нерухомий напівтруп розплющує очі (О. Богомолець).