озлоблювати
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- озлоблювати — озло́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- озлоблювати — -юю, -юєш і озлобляти, -яю, -яєш, недок., озлобити, -лоблю, -лобиш; мн. озлоблять; док., перех. Викликати сильне роздратування, злість; злити. || Робити впертим, затятим, немилосердним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- озлоблювати — ОЗЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ОЗЛОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗЛОБИ́ТИ, лоблю́, ло́биш; мн. озло́блять; док., кого. Виклика́ти сильне роздратування, злість; злити. – Говорю се до того, що я вже поклав був собі виховати з Франка свого наступника на університеті. Словник української мови у 20 томах
- озлоблювати — ОЗЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ОЗЛОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗЛОБИ́ТИ, лоблю́, ло́биш; мн. озло́блять; док., перех. Виклика́ти сильне роздратування, злість; злити. Словник української мови в 11 томах