1. Словник синонімів української мови

ополчати

ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Вони (імператори Візантії) озброювали й нацьковували народ на народ (С. Скляренко); — Наш (пан).. знову почав козаків зброїти (Панас Мирний); — Мечі кувати раджу, народ узброювати слід (І. Ле); — Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ополчати — ополча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ополчати — -аю, -аєш, недок., ополчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 заст., уроч.Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. 2》 перен., рідко. Підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ополчати — ОПОЛЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЛЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що, заст., уроч. Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. – Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький). Словник української мови у 20 томах
  4. ополчати — ОПОЛЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЛЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. заст., уроч. Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. — Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 26). Словник української мови в 11 томах