1. Словник синонімів української мови

орація

ПРОМО́ВА (публічне виголошення певних інформацій, міркувань тощо), ВИ́СТУП, МО́ВА, СЛО́ВО, РІЧ заст., ОРА́ЦІЯ заст., уроч.; РА́ЦІЯ заст. (вітальна). Промова діяла не гострою фразою, а самою предметністю теми і фактами, проти яких годі було щось заперечити (Є. Сверстюк); Саїд Алі непорушно сидів, слухав потік натяків, шпильок і докорів на свою адресу і, видимо, обмірковував свій останній виступ (І. Ле); Оборонець говорить довго та гарно, а Гнат цілою істотою відповідає на його мову: "так, так"... (М. Коцюбинський); Традиційне вступне слово говорить нинішній директор школи (з газети); Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши, Як проходив гурт поз нього (переклад Лесі Українки); — Ну що, панове! Чув я вашу довгу орацію (І. Франко); Іул, Енеїв як наслідник, похвальну рацію сказав (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орація — Ора́ція: — промова [31] Словник з творів Івана Франка
  2. орація — ора́ція іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. орація — (лат. oratio — голосна вимова). Предметом, матеріалом античної, зокрема еллінської, риторики спочатку була тільки жива, гарно виголошувана мова. Риторика писемної мови з’явилася пізніше як відображення живого красномовства. Словник стилістичних термінів
  4. орація — -ї, ж., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. || жарт. Довгий монолог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. орація — Промова Словник чужослів Павло Штепа
  6. орація — ОРА́ЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. Року 1575 знаний Бартош Папроцький напечатав [надрукував] у своїй “Паноші” .. до .. панів орацію (П. Куліш); // ірон. Довгий монолог, просторікування. Словник української мови у 20 томах
  7. орація — Святкове привітання, поздоровлення, складене спеціально s нагоди будь-якого торжества, привітальна промова Словник застарілих та маловживаних слів
  8. орація — ОРА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Фр., II, 1950, 126); // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Свидн., Люборацькі, 1955, 56). Словник української мови в 11 томах
  9. орація — Орація, -ції ж. Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70. Словник української мови Грінченка