1. Словник синонімів української мови

остогидлий

ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Нечуй-Левицький); (Руфін:) Я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: "пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю" (Леся Українка); Ненавидить (Віра) Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян); Остогидлий своїм нахабством наглядач викликав Коцка з камери на прогулянку (Є. Куртяк); Коли отаман підняв на мить гребінкою волосся, поправляючи зачіску, я аж одвернувся: така гидотна образина дикого кабана на мене глянула (Д. Бузько); Все (в розмові) перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич); (Галя:) Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (І. Карпенко-Карий); Хотілося накинутися з кулаками на цю відворотну своєю зухвалістю, суху таранкувату пику і бити її (Д. Бедзик); Ішов, ішов дорогою — та і в яму впав, любив, любив хорошую — та й плюгаву взяв (пісня).

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остогидлий — остоги́длий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. остогидлий — Обридлий, остобісілий, осточортілий, ОСОРУЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. остогидлий — див. поганий Словник синонімів Вусика
  4. остогидлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до остогидіти. 2》 у знач. прикм. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. остогидлий — ОСТОГИ́ДЛИЙ, а, е. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним. Якісь даремні надії .. розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі... (Панас Мирний); Світ, серед якого жив [Гоголь], був ненависний і остогидлий (О. Словник української мови у 20 томах
  6. остогидлий — ОСТОГИ́ДЛИЙ, а, е. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним. Якісь даремні надії.. розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі… (Мирний, III, 1954, 23); Світ, серед якого жив [Гоголь], був ненависний і остогидлий (Полт., Повість.., 1960, 427). Словник української мови в 11 томах