ось-ось

БЛИ́ЗЬКО (на невеликій відстані від кого-, чого-небудь), ПОБЛИЗУ́, ЗБЛИ́ЗЬКА рідше, ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм., ПО СУСІ́ДСТВУ, У (В) СУСІ́ДСТВІ рідше; НЕДАЛЕ́КО, НЕПОДАЛІ́К, НЕПОДАЛЕ́КУ розм. (при меншому ступені близькості). Підняв я поли, чимчикую, Вона ж (баба Гася) за мною навздогін: От-от настигне... близько, чую... (Л. Глібов); Близько, зараз отут, дихала холодною вогкістю річка, хоч її не видко було у пітьмі (М. Коцюбинський); Затінене осокорами двоповерхове приміщення редакції було поблизу, через вулицю (Я. Гримайло); Зовсім зблизька стоїть великий олень (О. Ільченко); Льох — ось-ось, тільки ще трохи двором (А. Головко); Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо, от-от хтось стукнув (Марко Вовчок); Що буде тут робити ця півдівчина, півжінка сама серед скель, серед полонин необозримих, по сусідству з непроходимими лісами та диким звіром в них? (Г. Хоткевич); Є за вигоном гай, од нас недалеко (А. Тесленко); Неподалік стояла низенька лавочка: хтось закопав у землю дві колоди й зверху прилаштував дошку (Є. Гуцало); Заходила ніч. Десь неподалеку чувся грізний гуркіт (І. Цюпа). — Пор. 1. о́сторонь, 1. по́руч.

НЕЗАБА́РОМ (через деякий час), НЕВДО́ВЗІ, СКО́РО, ЗА́РАЗ підсил., НЕБА́ВОМ розм.; ОСЬ підсил. розм., ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм. (через короткий час). Маруся побігла на місто і незабаром вернулась з провізією (І. Нечуй-Левицький); Невдовзі осінь, а там і зима і сніг (О. Гуреїв); Скоро прийде весна (В. Сосюра); Тимко схопився і побіг уперед і скоро змішався із тими, що бігли з горбів (Григорій Тютюнник); І здається: зараз гість прибуде Із далеких та ясних країв (М. Рильський); Вже підростуть небавом діти (М. Рильський); Вона все дожидала господині, що ось же над'їде і візьме її з собою (Панас Мирний); Ось-ось земля покличе сівачів у поле (О. Гончар); Вітер віяв легенький, і здавалося, що він от-от вщухне (М. Трублаїні).