офірний
ЖЕРТО́ВНИЙ (признач. для жертви; пов'язаний із принесенням жертви), ЖЕ́РТВЕНИЙ рідше, ОФІ́РНИЙ заст. Перед шаманом лежить жертовна сарна (З. Тулуб); Жертвену тварину душили мотузком, м'ясо варили в мідному казані, присвячуючи божеству кращі куски (з посібника); Офірний вогонь.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- офірний — офі́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- офірний — -а, -е, рідко. Прикм. до офіра; жертовний (у 1 знач.). Офірний вогонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- офірний — ОФІ́РНИЙ, а, е. Прикм. до офі́ра; жертовний (у 1 знач.). – Все серце своє повинен він вложити в улюблену працю й її, як пісню офірну, повинен .. нести на вівтар людства (Н. Королева); Гетьмана щось вело – велике й офірне (Ю. Мушкетик); Офірний вогонь; Офірне ягня. Словник української мови у 20 томах
- офірний — козе́л відпу́щення (рідше офі́рний). Той, на кого звалюють чужу провину, відповідальність за інших. — То що ж, Корнію Кириловичу, я, виходить, за козла відпущення? (Ю. Збанацький); — Я бачу, що мені хочуть відвести роль козла офірного,— намагаючись стримувати голос, сказав він (П. Загребельний). Фразеологічний словник української мови
- офірний — ОФІ́РНИЙ, а, е, рідко. Прикм. до офі́ра; жертовний (у 1 знач.). Офірний вогонь. ◊ Козе́л офі́рний — те саме, що Козе́л відпу́щення ( див. козе́л). — Я бачу, що мені хочуть відвести роль козла офірного, — намагаючись стримувати голос, сказав він (Загреб., День.., 1964, 343). Словник української мови в 11 томах