оцупалок
ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Томчаній); Ничипір Безхлібний.. поклав на бильце трибуни ліву руку, сховав за спину обрубок правої руки (Н. Тихий); А ось хвіст (у корови) — куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко); В нестямі вимахував він оцупком свого.. пужална (О. Гончар); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (О. Десняк); Сидорчук.. ходив навколо столу й водив по карті важким пальцем-цурупалком (Ю. Бедзик); Люди.. поскладали.. в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оцупалок — оцу́палок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- оцупалок — -лка, ч., рідко. Те саме, що оцупок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оцупалок — ОЦУ́ПАЛОК, лка, ч., рідко. Те саме, що оцу́пок. Люди вийшли з церкви .. й кинулись до роботи: поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький); Михаль і Бориско розпиляли ствбур яблуні на оцупалки (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
- оцупалок — ОЦУ́ПАЛОК, лка, ч., рідко. Те саме, що оцу́пок. Люди вийшли з церкви.. й кинулись до роботи: поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (Н.-Лев., IV, 1956, 188). Словник української мови в 11 томах
- оцупалок — Оцу́палок, -лка м. = оцупок. Словник української мови Грінченка