пагорбок
ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є. Гуцало); Щодуху він на горбик вибіг, став І довго-довго видом тим впивався, Що розстелився перед ним (І. Франко); Земля простеляла переді мною пагорбки й лощини (Ю. Яновський); Річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали; у полі могилки показалися (Панас Мирний); Отіняв її (криницю) тернами оброслий кіпчик (І. Франко); Подався (Петрій) до невеличкого кіпця, зарослого терням (І. Франко); Пнеться, як жаба на купину (прислів'я).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пагорбок — па́горбок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пагорбок — див. горб Словник синонімів Вусика
- пагорбок — -бка, ч. Зменш. до пагорб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пагорбок — ПА́ГОРБОК, бка, ч. Зменш. до па́горб. Земля простеляла переді мною пагорбки й лощини (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- пагорбок — ПА́ГОРБОК, бка, ч. Зменш. до па́горб. Земля простеляла переді мною пагорбки й лощини (Ю. Янов., V, 1959, 142). Словник української мови в 11 томах