палахнути

БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСНУ́ТИ (ПОЛОСОНУ́ТИ підсил.) розм. (про джерело світла — спалахнути, освітивши що-небудь смугами). Блиснув у долині здоровий широкий ставок край села Фурсів, неначе скло, обсипане срібним світом (І. Нечуй-Левицький); Мигнула блискавка, знову ударив грім (А. Шиян); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги (І. Цюпа); І вмить над верхіттям зеленої пальми Нагострений ніж блисконув (П. Грабовський); Потім ми почули, як.. розірвалася граната, ..палахнула світлом друга граната (Ю. Яновський); Шаблі кіннотників миготливо зблиснули (Ю. Смолич); Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. бли́скати.

ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИ розм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯ розм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). — Недок.: загоря́тися (загора́тися), займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм. спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум'я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев'яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).

СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев. з гармат); СТРОЧИ́ТИ, ТАТА́КАТИ розм., ТА́КАТИ розм., ТАТА́ХКАТИ розм. (з кулемета, автомата); СТУ́КАТИ (неголосно, на відстані); СТУГОНІ́ТИ (безперервно і сильно); ПОСИЛА́ТИ (із сл. куля, снаряд і т. ін.). — Док.: ви́стрелити, стре́льнути (стрі́льну́ти), уда́рити (вда́рити), ви́палити, лу́пнути, чесну́ти, чесону́ти, вгати́ти, довбну́ти, довбону́ти, пальну́ти, палахнути розм. прострочи́ти, тата́кнути, тата́хнути, сту́кнути, посла́ти. Вдалині стріляє білими димками швидкострільна гармата крейсера (Ю. Яновський); — Як на війні було: стрілянина, з гармат же били, як барикади розбивали (А. Головко); (Кряж:) То я тоді, як смеркло, запріг коней, викликав Ганю, закутав її в бурку і — по конях..! Вискочив її батько, спустив собаку з ланцюга, схопив берданку і давай по мені смалити (М. Зарудний); Зенітки луплять, шум такий (С. Воскрекасенко); — Як почнуть артпідготовку — кожна батарея знає, по якому (доту) їй ціляти. Та по тому, а та по тому, гатитиме йому в лоба, аж поки він і не лусне! (О. Гончар); З лісу строчив без кінця кулемет (В. Сосюра). — Пор. 2. ба́хнути.