1. Словник синонімів української мови

палій

ПАЛІ́Й (винний у підпалі), ПІДПА́ЛЮВАЧ, ФА́КЕЛЬНИК (той, хто підпалює за допомогою факела). В селянських очах загорілась та шалена злоба, яка виникає лише до конокрадів та паліїв (М. Стельмах); Ягор відчув, що ще хвилина, і він кинеться з горища і душитиме підпалювачів, доки не впаде мертвий (О. Копиленко); На мотоциклах з вогняними віхтями гасають факельники і підпалюють стріхи (С. Олійник).

ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Збанацький); Нехай почнуть — тікати буде пізно Для паліїв останньої війни (М. Бажан); — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників на змагання та колотнечу в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Кожної хвилі могли чорторийські посланці найти його тут і вбити як підмовника, що підбурює народ (Юліан Опільський); То такий порадник, тільки на зле направник (Словник Б. Грінченка); Інспіратор злочинних дій. — Пор. I. 1. баламу́т, I. підбу́рювати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Палій — Палі́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. палій — Підпалювач, б. з. паликопа, г. полум'яр; (заворушень) заводій, підбурювач. Словник синонімів Караванського
  3. палій — Те саме, що мантія чернецька Словник церковно-обрядової термінології
  4. палій — I пал`ій-я, ч. Той, хто зробив підпал. || перен. Той, хто підбурює на що-небудь; підбурювач. Палій війни. II п`алій-я, ч. Церемоніальна мантія, що її одягають на тих, хто постригся у православні монахи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. палій — ПАЛІ́Й, я́, ч. Той, хто зробив підпал. Денис кинув гасити [клуню] .. та й сіпнув свата Манойла за рукав: – Треба паліїв шукати (Б. Грінченко); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав. А хлопці за палієм навздогін. Та де! Ніч хоч в око стрель. Словник української мови у 20 томах
  6. Палій — Палі́й, -лія́, -ліє́ві, -ліє́м (прізв.); Палії́в, -ліє́ва, -ліє́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. палій — ПАЛІ́Й, я́, ч. Той, хто зробив підпал. Денис кинув гасити [клуню].. та й сіпнув свата Манойла за рукав: — Треба паліїв шукати (Гр., II, 1963, 301); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав. А хлопці за палієм навздогін. Та де!... Словник української мови в 11 томах
  8. палій — Палій, -лія м. 1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатер. у. 2) = паликопа. ХС. І. 77. Словник української мови Грінченка