1. Словник синонімів української мови

паморока

ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА (ІМЛА́), МРЯ́КА, МРЯКОВИНА розм., МРИЧ діал., НЕҐУ́РА діал.; ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКА діал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б. Грінченко); Долини були заповнені млою (І. Франко); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (В. Сосюра); Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович); Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде); Як її побачить (Василь) — дивиться на неї, мов крізь непрозору мрич (А. Крушельницький); Часто неґура заставала вівці у полонині (М. Коцюбинський); З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький); Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Я. Качура); Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паморока — Запаморочення, туман [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. паморока — па́морока іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. паморока — Па́морока, перен. Темнота, плутанина. Не дивуємо ся, що безпросьвітна паморока впала на уми значного числа галичан (Б., 1895, 13, 1). Українська літературна мова на Буковині
  4. паморока — див. темрява Словник синонімів Вусика
  5. паморока — -и, ж. 1》 діал. Туман, імла. 2》 перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Втратити памороки — знепритомніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. паморока — ПА́МОРОКА, и, ж. 1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко). 2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Словник української мови у 20 томах
  7. паморока — ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... Фразеологічний словник української мови
  8. паморока — ПА́МОРОКА, и, ж. 1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (Фр., VIII, 1952, 310). 2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Словник української мови в 11 томах
  9. паморока — Па́морока, -ки ж. 1) Туманъ. Паморока упала. Вх. Зн. 46. 2) памороки забити = запаморочити. Г. Барв. 436. Ном. № 6509. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти. Словник української мови Грінченка