пацати

ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки), ТРЯ́СКАТИ (ТРА́СКАТИ діал.), ЛЯ́ПАТИ, ПА́ЦАТИ розм.; ШЛЬО́ПАТИ розм. (із шумом ударяти по чомусь м'якому, рідкому); ЦЬВО́ХКАТИ кого, що, по кому-чому й без додатка, розм. (сильно, з розмаху ударяти батогом, різкою тощо по кому-, чому-небудь); ДАВА́ТИ ЛЯЩА́ кому. — Док.: ля́снути, тря́снути, ля́пнути, шльо́пнути, цьво́хнути, да́ти ляща́. Сміється і Поль, але підбадьорююче ляскає Віктора по плечу (О. Іваненко); Але пані траскає грізно прутом по столику й у класі тихне (П. Козланюк); Ляпаю руками по задубілих халявах, а вони озиваються музикою (М. Стельмах); Сагайда іноді любить.. всією п'ятірнею проводити Маковейчикові од лоба до підборіддя. — Не пацайте! — кричить тоді боєць (О. Гончар). Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (І. Цюпа); Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (І. Кириленко); За невдачу серце зривав (дяк) завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (С. Васильченко). — Пор. 2. би́ти.

ПЕРЕБИРА́ТИ чим (робити одноманітні рухи); СУКА́ТИ розм. (руками, ногами); ПРЯ́СТИ розм. (ногами, лапами, вухами тощо); ДРИ́ҐАТИ розм. (зрідка, різко — ногами, лапами); ПА́ЦАТИ розм. (ногами, перев. як вираз незадоволення). Кінь, відчувши спритність вершника, нетерпляче перебирав ногами (М. Зарудний); Отаке мале (дитя), рожеве, сукає ногами й руками і кричить (Ю. Смолич); Кінь рушає, але пряде вухами, ступає обережно (А. Хижняк); — Ніби розуміючи, про що іде мова, ти захоплено дриґав ніжками і белькотів: "Агу-агу" (І. Цюпа); (Мокрина:) Учора тільки почала їй виговорювати, а вона голову в подушки і зараз почала пацать ногами (М. Кропивницький).