перебендя

БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАННЯ зневажл., ПАЩЕКУВА́ННЯ зневажл., РО́ЗКАЗНІ мн. розм. рідше, СЛЕБЕЗУВА́ННЯ (СЛЕБІЗУВА́ННЯ) рідко; ТЕРЕВЕ́НІ мн., зневажл., ТЕРЕВЕ́НІ-ВЕ́НІ мн., зневажл., ТА́РИ-БА́РИ мн., розм. рідше, ГАЛУ́-БАЛУ́ невідм., розм. (пусті, несерйозні розмови); БАЛЯНДРА́СИ мн., розм., БАЛЯ́СИ мн., розм., ЛЯ́СИ мн., розм., ПЕРЕБЕ́НДІ мн., розм. рідше (пусті, жартівливі розмови); ПРОСТОРІ́КУВАННЯ розм., РОЗБАЛА́КУВАННЯ перев. мн., розм., РОЗГЛАГО́ЛЬСТВУВАННЯ перев. мн., розм. (багатослівні, часто беззмістовні, але з претензіями розмови); ПУСТОСЛІ́В'Я, ПУСТОМОЛО́ТСТВО розм. (пусті розмови, беззмістовне розумування). Набридла, видно, хлопцеві балаканина (К. Гордієнко); — Досить балачок. Треба діло робити. Час не стоїть (А. Головко); Для тебе пісню ту переповів я .. Не для розваги, не для марнослів'я — Ні! (М. Рильський); — Ми зібрались не для розмов, — сказала мати, і я відчув, що вона ніяковіє від власних слів (Є. Гуцало); — От ми йдемо, дивимося — щось біліє, — чувся притишений голос. "І вродиться ж така шарманка", — злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник); Це буде не слово перед диспутом, а черговий каскад прописних істин. Дівчата і хлопці скажуть потім коротко: "Патякання" (І. Муратов); — Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (З. Тулуб); (Бухветчик:) Ви й досі бабляєтесь біля посуди, все з розказнями, а діла хоч і не питай (М. Кропивницький); Хазяйка кишки порве од її баляндрасів (Г. Квітка-Основ'яненко); Ернест заповнив ці кімнати своїм просторікуванням, занечистив попелом із цигарок (І. Франко); Демагогічне пустослів'я.

ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм. Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький); Чого тобі нестає ще? Ну, та й вередій же! (Словник Б. Грінченка); — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль (М. Стельмах); Мала мама одинця.. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда (Г. Бойко); Якщо дитину вже називають "капризуля", "вереда", то часто це означає, що капризи в неї — не випадок, а особливість поведінки (з журналу); — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. — Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); — Веселий він! — говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. — А сміхотун! — хтось скаже на додачу (В. Бичко); (Жандарм:) Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає — регочеться (О. Ковінька); (Королівна:) Хто напотужується других смішить — смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). — Пор. доте́пник, насмі́шник.