перевернути

I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.: звали́ти, повали́ти, поваля́ти, переки́нути, переверну́ти, пове́ргнути, пове́ргти, зве́ргнути, зве́ргти. Щось важке наближається до пасіки.. й вулля (вулики) валить (Марко Вовчок); То буря.. вікові дуби валя, мов пруття! (Г. Квітка-Основ'яненко); Васюта підбіг ззаду, вхопив Панаса та й звалив (Б. Грінченко); Вітер налітає, Людям хати перекидає (П. Тичина); Вози (запоріжці) перевертають, панів із кармазину.. обдирають (П. Куліш); Намагались (стрільці) поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (А. Хижняк); При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку (І. Микитенко).

ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. (різко, суттєво, шляхом переробки тощо). — Док.: зміни́ти, переміни́ти, відміни́ти, переверну́ти, перероди́ти, перешикува́ти, переіна́кшити, переіна́чити. Ніч змінювала обриси й форми місцевості та речей, плутала почуття віддалення й часу (М. Трублаїні); Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (М. Стельмах); Хоть вовк линяє, Та норов не переміняє (Л. Боровиковський); Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Рильський); Кілька робітників метикують над якимось пристроєм до комбайна, щось лагодять, переінакшують (О. Гончар).

ПЕРЕБИРА́ТИ (речі, папери і т. ін., шукаючи що-небудь або упорядковуючи); ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ рідше) (перев. папери, книжки); ВОРУШИ́ТИ, ПЕРЕВОРУ́ШУВАТИ (перев. у пошуках чогось); ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕРИВА́ТИ розм. (у поспіху, необережно); ПЕРЕВЕРТА́ТИ (перев. із сл. догори ногами, догори дном, до дна тощо — шукаючи що-небудь). — Док.: перебра́ти, перегорну́ти, переворуши́ти, переки́дати, перери́ти, переверну́ти. Петруня сідає, перебирає газети, знаходить потрібну, читає (С. Васильченко); Хлопець перегортає своє багатство, доповнює його двома книжками й неохоче замикає ящик (В. Козаченко); Підходить (Острожин) до стола й починає ворушити газети (Леся Українка); Степаниді Петрівні довелося переворушити всі свої старі запаси ниток і ганчірок у пошуках кількох ниточок червоної шерсті (В. Собко); Перекидали усе в скрині, а намиста нема! (І. Нечуй-Левицький); Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (М. Стельмах); Попівни налітали на ті крамниці, як горобці на рясну вишню; попадя усе до дна перевертала (Марко Вовчок).

ПЕРЕВЕРТА́ТИ (з одного боку на другий, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИ, ОБЕРТА́ТИ, ВИВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИ (котячи). — Док.: переверну́ти, поверну́ти, оберну́ти, ви́вернути, переки́нути, перегорну́ти, перекрути́ти, перекоти́ти. Онися перевернула матерію на другий бік і пересвідчилась, що матерія була на лице (І. Нечуй-Левицький); — На хоч п'ятака, все рівно. — Дід повернув руку малого, положив п'ятака (Панас Мирний); Довго розглядала Хима той п'ятизлотник, обертаючи його на всі боки (М. Коцюбинський); Син ухопився за полудрабок і давай перекидати воза (І. Нечуй-Левицький); Шторм лютував, ніби велетенські руки перегортали в воді каміння (Ю. Яновський); Сиплять (ковалі) вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю, б'ють, крутять, перекручують на ковадлі (С. Скляренко); Тієї ночі Дарка переверталася з боку на бік, начебто хто бочку перекочував (Ірина Вільде).

ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ рідше) (аркуші), ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ діал. — Док.: перегорну́ти, переверну́ти, переки́нути, погорта́ти. Надя шелестіла сторінками принесеної книги, перегортала їх (Д. Ткач); Почнеш було псавтир (псалтир) перевертати.., Та й об якимсь було почнеш читать Сократі (П. Гулак-Артемовський); Він сидів в свята під гіллястою грушею, дуже рідко перекидаючи товсті й здорові листки "Печерського Патерика" (І. Нечуй-Левицький); Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В. Кучер); Бере (Храпко) книжку й, горнучи листки, шукає (Панас Мирний).

ПЕРЕТВО́РЮВАТИ в кого-що, на кого-що (надавати нового вигляду, іншого характеру тощо), ОБЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПОВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, РОБИ́ТИ ким, чим, ПЕРЕРОБЛЯ́ТИ (ПЕРЕРО́БЛЮВАТИ) на кого-що, в кого-що, ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) в кого-що, на кого-що, розм., ПЕРЕМІНЯ́ТИ (ПЕРЕМІ́НЮВАТИ) в кого-що, на кого-що, розм.; ПЕРЕВО́ДИТИ на що, в що (надаючи нових якостей, особливостей); ТРАНСФОРМУВА́ТИ в кого-що (змінюючи вигляд, форму, властивості тощо). — Док.: перетвори́ти, оберну́ти, переверну́ти, поверну́ти, зроби́ти, перероби́ти, зміни́ти, переміни́ти, перевести́, трансформува́ти. Налипала (багнюка) на чоботи і перетворювала їх на гирі (З. Тулуб); Людина обертає в сад пустині І в стоколосся колос оберта (М. Рильський); — Я вірила в майбутнє.. Та життя перевернуло віру на зневір'я (П. Колесник); Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (С. Васильченко); Чіпка чесав шляхом, заклопотаний одною думкою про землю.. — земля тебе годує... земля хазяїном робить (Панас Мирний); Червоний захід зміняє в кров широкі води Тигра та Євфрату (Леся Українка); Найменший осінній дощик перемінював (дороги) на бездонні і невилазні баюри (І. Франко); Як та земля зимою покриється білим снігом, переведемо ми все те (зерно) на біле борошно (Панас Мирний); — Всі ми, як на те пішло, "пережитки минулого", — бо в кожному з нас ревуть допотопні дракони. Трансформувати їх у ластівок — хіба це так просто? (О. Бердник).

ПЕРЕТВО́РЮВАТИ в кого-що, на кого-що (чарами, зіллям і т. ін. примушувати кого-, що-небудь прийняти чийсь образ, набути іншого вигляду), ОБЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ким, чим, ПЕРЕВТІ́ЛЮВАТИ (ПЕРЕВТІЛЯ́ТИ) в кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ в кого-що, на кого-що, ким, чим, розм. — Док.: перетвори́ти, оберну́ти, перевті́лити, переверну́ти, поверну́ти, переки́нути. Художник.. носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку.. і перетворює в золото чорні закутки мороку (М. Коцюбинський); — Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей... (І. Котляревський); (Мавка:) В серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає (Леся Українка); — Він ворожбит. Підійде до лісу, а там палицю перекине на коня й так полетить лісом, аж у вухах засвище (М. Томчаній).