перейдений

МИНУ́ЛЕ ім. (час, який пройшов, події колишнього життя), КОЛИ́ШНЄ, ТОГОЧА́СНІСТЬ, ПРОЙДЕ́ШНЄ розм., МИНУ́ВШИНА розм., МИНУ́ЛІСТЬ розм., МИНУ́ВШІСТЬ заст.; ПРОЖИ́ТЕ, ПЕРЕЖИ́ТЕ, ПЕРЕ́ЙДЕНЕ, ПЕРЕБУ́ТЕ (те, що прожито). Позбав народ минулого, і він спокійно змириться з своїм гірким сучасним, а над майбутнім і не замислиться... (Вас. Шевчук); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило (М. Рильський); Як дань пройдешньому, як спомин, Як дня сьогоднішнього гомін.., Тебе кохаю, Дніпроград (М. Нагнибіда); Тихими вечорами зимовими, коли збирається, повечерявши, сім'я, старий дід оповідає минувшину і в тім конче про Довбуша (Г. Хоткевич); Тужу за моєю гарною минулістю (В. Стефаник); Життя прожите, вся минувшість хвилиною марною здається (У. Кравченко); Старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите і те, що було наяву (М. Стельмах); Утік сон за ліси, за гори. Збудив натомість у думках їмості всі спомини пережитого й перебутого (Лесь Мартович); Без щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє? (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. давнина́.

МИНУ́ЛИЙ (який пройшов, існував колись; пов'язаний з часом, який пройшов), КОЛИ́ШНІЙ, ПЕРЕ́ЙДЕНИЙ, ДОТЕПЕ́РІШНІЙ, ТОДІ́ШНІЙ, ТОГОЧА́СНИЙ, ПРОЙДЕ́ШНІЙ розм., БУ́ЛИЙ діал.; ПРОЖИ́ТИЙ, ПЕРЕЖИ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ЛИЙ (пов'язаний з колишнім життям); ПОПЕРЕ́ДНІЙ (який був, відбувся раніше чогось). О днів минулих даль крилата..! (В. Сосюра); Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка); Я оглядаюсь на неозоре поле літератури перейдених століть, і мене охоплює побожний подив: яка насиченість думками, настроями, образами, характерами у різних зіткненнях (М. Рильський); Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя (О. Кобилянська); Битва розпочалась, по тодішньому звичаю, герцями (І. Нечуй-Левицький); "О мій загиблий, любий мій", Було подумає (вдова) І лічить Пройдешні дні (П. Воронько); Її чорну косу подекуди вже посріблила мудрість прожитих років (Я. Качура); Я так страшно змучивсь, так увесь погнувся Під ярмом — вагою пережитих літ (П. Грабовський); Пісня неначе промовила до її серця про перебуті турботи, про щастя кохання (І. Нечуй-Левицький); Гей, облітає яблуневий цвіт! Шкода, Марино, перебулих літ! (М. Рильський); Він попередньої ночі бачив погані сни (І. Франко). — Пор. 2. да́вній.