перекинчик

ВІДСТУ́ПНИК (той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів, політичних переконань тощо), РЕНЕГА́Т, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, ЗРА́ДНИК, НЕДО́ВІРОК, ПЕРЕБІ́ЖЧИК, ВІДЩЕПЕ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЧИК розм. Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих,.. яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (П. Тичина); — Ви знаєте, ренегати й перекинчики завжди бувають лютішими за звичайних ворогів (В. Собко); — Вмру, а таки помщуся над ним (Є. Вишневецьким)! Згублю з світу отого катюгу, перевертня, одступника, — гомонів Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); З тим Дум'яком, недовірком і анархістом, я ледве чи договорюся до чого (І. Франко); Перебіжчики від більшості до меншості; (Наталя:) Намалюй нещадними сатиричними фарбами пики одщепенців суспільства (І. Микитенко).

ПЕРЕБІ́ЖЧИК (той, хто перейшов на бік ворога), ПЕРЕКИ́НЧИК розм., ПЕРЕКИ́ДЬКО розм., ПЕРЕКИ́НЕЦЬ розм. Перебіжчик дуже зацікавив командира дивізії (С. Голованівський); Від турецьких перекинчиків знали пани, що голодують і турки (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

перекинчик — переки́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
перекинчик — ПЕРЕВЕРТЕНЬ, ЗРАДНИК. Словник синонімів Караванського
перекинчик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
перекинчик — -а, ч. 1》 розм.Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. 2》 зневажл., жарт. Той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів, від колишніх друзів. Великий тлумачний словник сучасної мови
перекинчик — ПЕРЕКИ́НЧИК, а, ч. 1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. – Та не знав ніхто ради на се, Не придумав підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав Фараону під ноги (І. Словник української мови у 20 томах
перекинчик — переки́нчик (перекі́нчик) ренегат, відступник (Лучук) (ср, ст): В усіх народів світу були перекинчики, що покидали свою націю і з різних причин переходили до іншої, але вони не неґували існування матірньої нації (Шухевич); Часто ходили разом до дівчат. Лексикон львівський: поважно і на жарт
перекинчик — Переки́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
перекинчик — ПЕРЕКИ́НЧИК, а, ч. 1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. — Та не знав ніхто ради на се, Не придумав підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав Фараону під ноги (Фр., XII, 1953, 499); — Хлопці, гайдамака! — скрикнув [червоноармієць] радісно. Словник української мови в 11 томах
перекинчик — Перекинчик, -ка м. Перебѣжчикъ, отступникъ, ренегатъ. Нині гордиш словом і віров моєю... Перекинчик з тебе, не мож тя любити. Гол. III. 454. Словник української мови Грінченка