перепрошати

I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал., ПЕРЕПРОША́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, діал; ВИНИ́ТИСЯ перед ким у чому і без додатка, розм., ЗВИНЯ́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, розм. (визнаючи свою провину). — Док.: перепроси́ти, перепроха́ти розм. ви́бачитися, проба́читися, перепроси́тися, повини́тися, звини́тися. — А бодай він не діждав, щоб я його перепрошувала (І. Нечуй-Левицький); (Префект:) За правду перепрошувать не буду (Леся Українка); Боря Серга.. стріляв скоромовкою, вибачаючись за свого друга Вальку, який не вмів просити пробачення (О. Гончар); — Ти образив мене в класі при всіх товаришах, отже й пробачайся при всіх (О. Донченко); Раптом упізнав (Володя) привітний голос Тараса Володимировича, який перепрошувався за нежданий прихід (Ю. Бедзик); О. Нестор почав.. говорити щось, звинятися та перепрошати (І. Франко); Він підходить до пана, перепрошаючись (Ю. Яновський); Кирило.. мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (В. Собко).

ПЕРЕПРО́ШУЮ (формула вибачення), ВИ́БАЧ, ПРОБА́Ч, ПРО́ШУ (ПРОХА́Ю) ВИ́БАЧИТИ (ПРОБА́ЧИТИ, ВИ́БАЧЕННЯ, ПРОБА́ЧЕННЯ), ВИБАЧА́Й розм., ПРОБАЧА́Й розм., ЗА ПЕРЕПРО́ШЕННЯМ діал., ПЕРЕПРОША́Ю діал., ПАРДО́Н заст., жарт. Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість, зняв чемно кашкета й вибачився: перепрошую (О. Гончар); — Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач (Панас Мирний); (Мічурін:) Вибачте, спізнився (О. Довженко); (Фаон:) Я засмутив тебе?Пробач, кохана (Леся Українка); — Ну що ж? Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Прошу вибачити, що пишу коротко (М. Коцюбинський); — А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко); (Меценат:) Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством (Леся Українка); (Таня:) О, прошу пробачення. Я, здається, знову увійшла невчасно (В. Собко); Уклінно прохаю вибачити, що так рідко писав до Вас, та в мене тепер так мало вільного часу (М. Коцюбинський); (Любов:) Вибачай, я тебе перебила (Леся Українка); — То це ви? А я й не впізнав спочатку! Ну, вибачайте... (Є. Гуцало); — Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай (М. Стельмах); Їсти-пити є що і в чім сходити — якого ж їй ще, за перепрошенням, дідька треба (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перепрошаю, що в таку пізню годину непрошений до вашої хати набиваюся (І. Франко); — Пардон, — сказав молодший, — можна відчинити кватирку?.. (Ю. Яновський).