перехамнути

ПЕРЕКУСИ́ТИ що, чого і без додатка, розм. (з'їсти трохи, нашвидку), ПЕРЕХОПИ́ТИ чого і без додатка, розм.; ПІД'ЇСТИ розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., ПЕРЕХАМНУТИ перев. без додатка, фам. (трохи поїсти); ПЕРЕСНІ́ДАТИ розм., ПІДСНІ́ДАТИ розм. (чим і без додатка — зранку); ПІДОБІ́ДАТИ розм. (перед обідом або замість обіду); ПОПОЛУ́ДНУВАТИ (ПОПОЛУ́ДНАТИ), ПЕРЕПОЛУ́ДНУВАТИ (ПЕРЕПОЛУ́ДНАТИ) розм. (між обідом і вечерею); ПІДВЕЧЕ́РЯТИ (увечері). — Недок.: переку́шувати, перехо́плювати, під'їда́ти, підку́шувати (підку́сювати), підсні́дувати, підобі́дувати, полу́днати (полу́днувати), підвече́рювати, підвечіркувати. Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу же пішов з дому (А. Головко); Позаглядав (Віталик) у каструлі, перехопив сього-того (О. Гончар); — Ходіть, тату, під'їсте трохи (М. Стельмах); — Посидьте, тітко.. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Панас Мирний); — То сідайте, поки нікого нема, та хоч перехамніть трішки... (В. Кучер); Він вирішив, поки там що, збігати до будки переснідати (Ю. Смолич); Пізніш уже, як підснідали, заїв кавуном.., поволі пройнявся й він Павлушиним піднесеним настроєм (А. Головко); — Зайдемо додому, щось підобідаємо (Ю. Мокрієв); — Пополуднуєм, Соломіє, паляницею з сметаною, — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Піти й собі переполуднувать (Словник Б. Грінченка); Уляна.. дістала з печі дещо підвечеряти (Д. Бедзик).