перешкодити

ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити (О. Довженко); Недалека подорож, однак, усе відкладалась: то заважали якісь дрібниці, то побутові клопоти (С. Журахович); Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (О. Гончар); — Учора головний інженер сказав мені, що здійсненню пропозиції інженера Розенберга.. перешкоджає ще й устаткування цеху (Ю. Шовкопляс); — Ви мені перебиваєте читати, — сказав (Харитін) (І. Нечуй-Левицький); А читаючи повісті, вона поминала ті місця, де обмальовувались чудові вигляди натури, аж сердилась, що вони перебаранчають їй слідкувати за оповіданням про людей (І. Нечуй-Левицький); Парася, не підіймаючи очей, рішуче заявила батькові: — Тату, не перечте нашому щастю (Ю. Збанацький); Івась почав їй суперечити: коли вона опускала ложку у миску набрати страви, він попереджав її і одбирав її ложку (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перешкодити — перешко́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перешкодити — [пеиреишкодиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  3. перешкодити — див. перешкоджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перешкодити — ПЕРЕШКО́ДИТИ див. перешкоджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. перешкодити — ПЕРЕШКО́ДИТИ див. перешкоджа́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. перешкодити — Перешкодити см. перешкожати. Словник української мови Грінченка