писклявий

ВИСО́КИЙ (про звук, голос — який звучить високо), ТОНКИ́Й, ПИСКЛИ́ВИЙ (ПИСКЛЯ́ВИЙ) (також про крик). — Відчиніть, відчиніть, добрий чоловіче.., — говорила Маруся високим голосом (Г. Хоткевич); Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Панас Мирний); Він почав своїм пискливим голосом.. кричати (І. Франко); Десь поблизу заволав писклявий голос переляканої людини (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писклявий — пискля́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. писклявий — -а, -е. Те саме, що пискливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. писклявий — ПИСКЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що пискли́вий. В кутку вагона сварилися. Писклявий, сердитий голос насідав на молодий, несміливий (А. Хорунжий); Ад'ютант квапився, і кожен раз, коли він спинявся, .. доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. писклявий — ПИСКЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що пискли́вий. В кутку вагона сварилися. Писклявий, сердитий голос насідав на молодий, несміливий (Хор., Незакінч. політ. Словник української мови в 11 томах