пластувати

ПО́ВЗАТИ (про плазунів, комах тощо — пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках; про людей, тварин — пересуватися таким чином, припадаючи до поверхні тулубом і перебираючи кінцівками), ЛА́ЗИТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Данько, нахилившись у траву, де повзали червоненькі сонечка перед ним, лише посміхався загадково (О. Гончар); Гарик і його товариші повзали непомітно між кущами (М. Трублаїні); Був у нього вуж домашній, що нікого не кусав і свобідно всюди лазив (І. Франко); Часто бувало тішиться Настя, дивлячись на іграшки малої дітвори, що як ті котятка лазять у її ніг (Панас Мирний); — Певно страшний полоз заліз сюди з степів. Я на свої очі бачила, як воно плазувало в бур'яні (І. Нечуй-Левицький); Рухалися (бійці) швидко, пластуючи по землі, скрадаючись поміж недоламаним кукурудзинням (Ю. Бедзик). — Пор. 1. повзти́.

ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі). Деколи повзе по куширу гадюка (Є. Гребінка); Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою (М. Коцюбинський); Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак (О. Стороженко); Я вже міркую, куди б його й собі зникнути, як із темряви шипить: — Плазуйте до мене... Плазую... Натикаюся на хлопця, що теж плазує... (Д. Бузько); Спочатку з труби виліз Гайсин. В руках він тримав золотий медальйон. За ним колінкувала Зося й істерично кричала: — Віддай, віддай! (П. Панч); — Тепер карабкайтесь, рачкуйте! — заволав режисер. Артист чіплявся за рівну землю, повз... (С. Олійник). — Пор. 1. по́взати.