плетун
ПЛІТКА́Р (той, хто поширює чутки, плітки), ПЛЕТУ́Н розм.; ШЕПТУ́Н розм., ШЕПОТУ́Н розм., ШЕПТІ́Й розм. (той, хто робить це потай). — Ви збираєте плітки.. — Це я — пліткар!? Ну, знаєте, — і заходився погрожувати (І. Цюпа); Наплюй, що скажуть плетуни, я хочу, щоб ти виріс, щоб розгорнувся твій талант (П. Дорошко); У селі не слухають різних шептунів (П. Кочура).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плетун — плету́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- плетун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- плетун — -а, ч., розм. Те саме, що пліткар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плетун — ПЛЕТУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що плітка́р. [Ромодан:] А що буде, коли дізнається Гордій Опанасович, що ви не додержали слова? .. Обізве вас плетуном, брехуном (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
- плетун — ПЛЕТУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що плітка́р. [Ромодан:] А що буде, коли дізнається Гордій Опанасович, що ви не додержали слова?.. Обізве вас плетуном, брехуном (Корн., II, 1955, 279). Словник української мови в 11 томах